П`ятниця, 29.03.2024, 14:17
Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід

Персональний сайт Петра Кравчука

~
Меню сайта
Категорії розділу
Із життя [10] Кримінал [11]
Довідка-рахунок

  • Довідка рахунок за спеціальною ціною
  • Довідка рахунок на легкові автомобілі
  • Довідка рахунок на мотоцикли та мопеди
  • Довідка рахунок на вантажні автомобілі
  • Довідка рахунок на причепи
  • Опитування
    Будівництво дамби в смт. Любешів на р. Стохід є:
    Всього відповідей: 314
    Статистика
    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    ПОГОДА
    Друзі сайту
  • Вікіпедія
  • Відкрита Україна
  • Русская энциклопедия "Традиция"
  • Газета "Волинь"
  • "Віче" - Волинський тижневик
  • "Вісник" - Український тижневик
  • Сайт "Поетичні Майстерні"
  • Сайт "Анумо знову віршувать"
  • Банкрутство
  • RSS
    Головна » 2011 » Лютий » 9 » ПАВОДОК СТОЛІТТЯ
    19:49
    ПАВОДОК СТОЛІТТЯ

    Коли ж нарешті держава захистить поліщуків від постійних ударів стихії?

    Паводком століття є нинішнє зимове водопілля на Стоході. Любешівська метеостанція нещодавно зареєструвала підйом води до відмітки 288 сантиметрів. А це - найвищий зимовий рівень, який спостерігався на нашій річці за всі роки гідрологічних спостережень.
     Велика вода принесла багато проблем для жителів Любешова і навколишніх сіл Зарудчі, Заріка та інших. Закономірно напрошується тривожне запитання: «А що ж буде весною, коли розтане сніг, а додаткової вологи можуть добавити рясні дощі?»

    Петро КРАВЧУК, почесний громадянин Любешова

    ТРОХИ ІСТОРІЇ

    Постійні спостереження за рівнем води в Стоході на водомірному посту в Любешові ведуться з 1922 року, тобто вже майже 90 років. За ці роки найбільший рівень води досягав відмітки 298 сантиметрів над умовним нулем. Реєструвався він тричі: 31 березня 1931 року, 5 березня 1953 року та 7 квітня 1956 року. Лише на чотири сантиметри була нижчою повінь у недалекому 1999 році. Тоді 13 березня вода піднялася до відмітки 294 сантиметрів.

    Усі попередні найбільші повені на Стоході були весною (у березні-квітні). Нинішнє водопілля - рекордне для зими. За даними Любешівської метеостанції, 26 січня на 8 годину ранку рівень води в ріці досяг відмітки 288 сантиметрів. Потім за три доби вода спала на 4 сантиметри. Однак через два дні рівень знову піднявся до рекордної зимової відмітки 288 сантиметрів. Цей рівень на 6 сантиметрів менший від весняної повені 1999 року й лише на 10 сантиметрів менший від рекордного рівня, зареєстрованого гідрологами на Стоході за весь час спостережень.

    Нагадаю, що у 1999 році був зареєстрований найбільший рівень води в Прип'яті. Як згодом визнали спеціалісти, основною причиною цього та однієї з найбільших повеней у минулому ХХ столітті на Стоході у 1999 році була недостатня спроможність русел через їхнє замулення, заростання і браконьєрські загати для вилову риби. Але ж не так давно ці ріки були судноплавними. Так, у 1936 році в Любешів із Пінська щоденно, крім суботи, курсували пасажирські пароплави «Вільно» і «Рекорд». По Прип'яті й Стоходу сплавляли ліс. Останній пліт по Стоходу пройшов у 1981 році. Та у 80-90-ті роки на загати вже не звертали уваги. Деякі, ніби гребля, повністю перегороджували ріку.

    Екстремальна паводкова ситуація у 1999 році все-таки змусила взятися за загати. Потужний армійський всюдихід-амфібія ПТС-М пройшов по ріках майже 70 кілометрів. Зруйнував більше 170 загат. Очистив Прип'ять від Невіра до Люб'язя, а Стохід - від Зарудчів до Сваловичів. І вода тоді відразу почала спадати. Та згодом загати почали будувати знову.

    ЛЮДИ НАОДИНЦІ ЗІ СТИХІЄЮ

    Нинішня висока вода принесла чимало бід поліщукам. Затопило льохи та підвали навіть у віддалених від річки помешканнях, де води досі ніколи не було.

    А що вже говорити про тих, хто живе над самою рікою в Любешові, Зарудчі та Заріці! Цими днями я побував у Зарудчі. Люди поодинці, з родичами або сусідами в гумових чоботях борсаються у воді. Одні виносять відрами воду з льохів та хлівів. Інші завозять землю та вимощують нею фундаменти будинків та хлівів. Підтоплена картопля, а її немає куди виносити. У багатьох господарів зовсім затопило хліви, тому у воді опинилася худоба і її довелося переганяти до сусідів.

    Люди, з якими я спілкувався в Зарудчі, обурені, що в цей непростий час від них відвертаються чиновники, які мали б прийти на допомогу. Адже землю до домівок, хлівів та льохів завозять самотужки й за свій рахунок. Пенсіонери бідкалися, що за невелику машину піску потрібно заплатити 82 гривні. А однією ж машиною не обійдешся.

    Багато потерпілих розповідали, що вони застрахували свої будівлі на випадок стихійного лиха. Однак навіть у нинішній ситуації не можуть отримати відшкодування. Страховики їм заявляють, що... замалий рівень води в будівлях і страховка - «не положена». «От якщо вода підніметься трохи вище, - нахабно розмірковують вони, - тоді будемо платити».

    Виявляється, що й до такого абсурду може додуматися здирник, коли навіть у найбільший паводок за останнє століття потерпілі не можуть розраховувати на відшкодування своїх збитків! Мимоволі напрошується закономірне запитання: а для чого ж тоді взагалі потрібне страхування? «За що в людей безсовісно та безкарно брали внески під час страхування? Невже лише для того, щоб непомірно збагачувалися страхові компанії та їхні власники?». Як на мене, то тут однозначно повинні втрутитися правоохоронні органи (і негайно!) та поставити негідників, як-то кажуть, на місце.

    Люди не втрачають надії на законне відшкодування своїх утрат. Тому просили зафотографувати їхні затоплені будівлі.

    А як же потім докажеш отим бездушним страховикам, що була повінь? Адже їх тут не побачиш, сидять десь у теплих кабінетах та жирують на чужій біді, - не приховуючи гніву, обурювалися бідні, спрацьовані й згорьовані старенькі.

    ХТО ВИНЕН?

    Напевно, що на це болюче й неприємне запитання все-таки потрібно дати чесну відповідь. Адже не в усьому винна лише стихія. Безумовно, варто закинути докір владі, яка роками ігнорує вирішення непростої проблеми.

    Однак, дивлячись правді у вічі, варто чесно визнати, що багато хто з потерпілих самі винні в тому, що їх постійно підтоплює. Бо нещодавно звели нові добротні будівлі над самою рікою. Тому й стоїть тепер у них усередині вода. Навіть дверей не можна відчинити, бо вони постійно вмерзають у кригу.

    Нічого гріха таїти, що й у людей ставлення до річки останнім часом, на жаль, змінилося не в кращий бік. Адже на одній із найстаріших у Любешові - вулиці Чкалова наші батьки будинки неодмінно зводили лицем до річки. А тепер над річкою, і якомога ближче до неї, будують хліви та ставлять туалети. І в першу ж повінь усі нечистоти з них змиваються в річку, в якій потім купаємося самі та наші діти й онуки. Ось така зневага до самих себе!

    Якщо ж говорити за проблеми мікрорайону «Жабокряки», то вони на совісті колишнього керівництва району та недолугого архітектора. Адже фактично його запроектували в болоті, де й справді заводили свої хороводи жаби. На місці майбутніх вулиць прокопали з обох сторін рови для спуску води - і люди змушені були тут будуватися. Хоч у Любешові тоді бажаючим будуватись можна було запропонувати інші ділянки.

    Я також живу над Стоходом на вулиці Чкалова, тому маю право висвітлити й ще один бік нинішньої проблеми. Якщо ти вже поселився над річкою, у зоні постійного підтоплення, то не потрібно чекати милостей від природи чи від держави. А потрібно й самому робити якісь кроки, щоб зменшити ризики підтоплення твого обійстя. Адже можна, приміром, щороку завозити на подвір'я машину-другу землі. Ще краще це робити разом із сусідами. Так і роблять багато хороших господарів, і тепер їм не дошкуляє навіть нинішня рекордна повінь. Немає води й у моєму подвір'ї, тому що в попередні роки не сидів, склавши руки, й не чекав, що хтось зробить це за мене.

    На жаль, за добрі починання часто доводиться розплачуватися. Мушу згадати недавній випадок, коли один із підприємців за власні кошти вирішив екскаватором почистити від мулу частину русла Стоходу в Любешові. Якраз у тому самому місці, де колись зупинялися пароплави. Ніби зробив добру справу, однак скільки він згодом мав клопоту від різних недоброзичливців та псевдоохоронців природи.

    ЩО Ж РОБИТИ?

    Проблема постійного підтоплення Любешова, сіл Зарудчі та Заріка, як то кажуть, уже давно «перезріла». Під тиском громадськості вона неодноразово обговорювалася на різних нарадах та круглих столах. Особливо щедро роздавалися обіцянки про її вирішення керівниками різних рангів під час передвиборчих перегонів. Але проходили вибори - забувалися й обіцянки.

    Однак ця проблема сама по собі не вирішиться. І з цим тепер погоджується й обласне керівництво, яке нібито обіцяє виділити гроші на її вирішення.

    Отже, будемо сподіватися, що найближчим часом врешті розпочнуться проектні роботи. У зв'язку із цим хочу висловити й свої побажання, як краще вирішувати проблему частих повеней.

    Пам'ятаєте, як у колишньому СРСР виношувався й розроблявся грандіозний проект повороту течії великих сибірських рік? На щастя, вчасно зрозуміли безглуздість цього проекту. Щось подібне тепер пропонують зробити деякі гарячі голови й у Любешові. Правда в значно менших масштабах. Пропонується, приміром, взагалі перенести русло Стоходу подалі від селища. А саму ріку обвалувати дамбою. Бачу, що декого так нічому й не навчили наслідки бездумного втручання в природу після недавнього суцільного осушення боліт.

    Досить експериментувати з природою. Потрібно обов'язково (і в першу чергу!) усунути причину цього лиха. А вона полягає в тому, що нині русло Стоходу місцями замулене та заросле. Річка почала деградувати після того, як браконьєри стали її перегороджувати стаціонарними загатами. Після очищення русла річка сама позбавиться від мулу.

    Мабуть, не всі знають, що не так давно Стохід у Любешові протікав старим руслом, над нинішнім селом Заріка (тоді це був невеликий хутір). А в нинішньому руслі Стохід залишився після великої повені. Про це розповідали мені старожили. Тому потрібно було б хоч місцями прочистити й старе русло. Тоді пропускна спроможність річки значно покращилася б. Відтак й повені не були б такими довготривалими.

     Звичайно, що в нинішній ситуації без дамби не обійтися. Раніше, під час сезонних повеней, багато води затримували сфагнові болота. Тепер болота розорані й утратили природні функції акумуляторів води. Тому й пожинаємо сумні наслідки - підвищення ґрунтових вод та майже цілорічні повені. Будуючи дамбу в Любешові, потрібно зробити її красиво, щоб наше містечко не втратило привабливого мальовничого річкового пейзажу.

    Категорія: Із життя | Переглядів: 1667 | Додав: P_Kravchuk | Теги: паводок, Стохід, Любешів, Повінь, Кравчук, стихія, Петро Кравчук, рекорд | Рейтинг: 5.0/11
    Всього коментарів: 0
    Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
    [ Реєстрація | Вхід ]