СКАРГА

Я, письменник, автор п’яти виданих книг і сотень публікацій у газетах і журналах, які публікувалися мільйонними тиражами.

У мене украли мою книгу, над якою я працював понад 15 років.

Злодійка захистила кандидатську дисертацію кандидата педагогічних наук. Припускаю, що її хтось «кришує» із великих чиновників із прокуратури, тому що не можу притягнути її до кримінальної відповідальності.

Хочу захистити свої права, але не можу. Куди не звертаюся (у міліцію, прокуратуру, суди) – глуха стіна.

Тому змушений був звернутися до Служби безпеки України. Надіявся, що хоч тут працюють принципові, чесні та порядні люди! Та помилився!

Отже до Служби безпеки України, я звертався із своїми заявами про злочинні порушення міліцією, прокуратурою та судом Донецької області гарантованих Конституцією України прав людини, які ставлять під сумнів усі демократичних устої нашої ДЕРЖАВИ, уже двічі: 01 червня 2009 року, а потім (не отримавши відповіді)  – 06 серпня 2009 року.

На дві мої заяви отримав одну коротеньку відповідь від 17 серпня 2009 року за номером 22/4/К-6673/5.

У листі усього якихось 15 рядочків. Щось на зразок: відчепися ти від нас, звернення зареєстровано, однак не наша це компетенція і т. п.

Що ж це робиться у нашій Державі?

Чия ж це, зрештою, компетенція перевіряти наявність організованої злочинної змови в лавах міліції, прокуратурі та судах України, робота у яких, для багатьох «нечестивців» уже давно стала надприбутковим бізнесом?

Можливо СБ України цього не знає?

А якщо знає, то чому не реагує?

Чому тепер звичайному громадянину в Україні неможливо себе захистити?

А тепер більш детально.

Викладачка Донецького інституту соціальної освіти Бугайова Тетяна Іванівна
(нар. 01.07.1980 р.) украла мою книгу «Географический калейдоскоп», яка була видана ще у 1988 році, і видала її у 2006 році під своїм іменем російською мовою «Тайны материков
и океанов. Удивительные природные явления» у донецькому  видавництві «БАО».
Педагогу ( !!! ) показалось цього замало, тому крадену книгу переклали ще й на українську мову, і у видавництві «БАО» з’явився ще один плагіат – книга «Рекорди географії. Таємниці планети Земля». На обох книгах зазначено прізвище «автора» – Бугайова Тетяна Іванівна.

Явний злочин, за який наступає кримінальна відповідальність. Справа простенька, але донецькі правоохоронці, чомусь уперто «КРИШУЮТЬ» злочинців (напевно – не безоплатно) і не хочуть порушувати кримінальної справи. Скоріше всього, що цей захист,
напевно, іде від високих чинів із донецької обласної прокуратури. Адже якби це було від міліції, то підправила б їх прокуратура. Чому це робиться – поки що точно не знаю, але – здогадуюсь!..

Для того, щоб доказати плагіат, потрібно усього-на-всього зробити експертизу книг, яка все розставить на свої місця. А перш за все – покаже, хто є злодій.

Однак, експертиза чомусь уперто не робиться. Правоохоронці, на моє переконання, навіть не співставили книг і не аналізували їхнього змісту!

Прокуратура  не вживає жодних заходів реагування на мої численні скарги, а лише вигороджує від відповідальності нерядових міліціонерів!

У відповідь мені пишуть різну нісенітницю – листи читати неприємно! Посилаються на неіснуючі статті в законодавстві. На три і більше місяців затримують відповіді. Мимоволі думаєш: чи то й справді такі ДУРНІ працюють у донецькій міліції та прокуратурі? Та ні,
я переконаний, що цьому є інше пояснення.

Не дивлячись на мою категоричну заборону – «ПЛАГІАТОМ» (книгами) і досі безбоязно і безкарно торгують, як ТОВ «БАО» так і посередники!

Це що: нормальне явище? Так повинно бути в ДЕРЖАВІ УКРАЇНА?

То для чого ж тоді Служба безпеки України, якщо заяви про можливий злочин прокурорів і міліціонерів відправляють на перевірку до цих же прокурорів!!! Не хоче брати на себе лишнього клопоту?

Ось лише декілька прикладів знущань наді мною.

Візьмемо МІЛІЦІЮ.

·         Старобешівський районний відділ Донецької області (начальник відділу підполковник Зайцев Л. Д.) у своєму листі від 29.01.2009 р. № 1021 написав, що «ретельно розглянув звернення про порушення авторських прав», однак справи не порушив «за відсутністю складу злочину».        
     Цей лист та постанову я отримав чомусь через два місяці від дати, вказаної у листі.       Постанову СКАСОВАНО, але міліціонери не покарані!

·         Київський районний відділ Донецького міського управління (начальник Мироненко С. Ю.), який проводив перевірку, але не замітив складу злочину (відповідь від 12.02.2009 р. за № 11/15-896).
     Самого листа отримав лише через три місяці після зазначеної на ньому дати, а Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи отримав лише через 4,5 місяці, (уже після моєї заяви в прокуратуру). Отака міліцейська вседозволеність! Постанова міліції  СКАСОВАНА – міліціонерів знову не покарано!

·         Київському районному відділу м. Донецька  ще 18.06.2009 року прокуратурою області були направлені матеріали для об’єднання в одне провадження. 
     До цього часу я не отримав від них жодної відповіді. Чекаю уже четвертий місяць, хоч існують певні строки. Прокуратура області відсторонилася від контролю за виконанням власних рішень!

Тепер візьмемо ПРОКУРАТУРУ.

·         Прокуратура Старобешівського району Донецької області (прокурор Такта-
шов Р. Р.) на мою скаргу від 03.04.2009 р. на Постанову про відмову в порушенні кримінальної справи та дії органу дізнання, вивчивши матеріали, не знаходить підстав для скасування рішення (лист від 21.04.2009 р.).                 
     Знову затримка з відповіддю на 21 день.

·         Прокурор Київського району м. Донецька (Софієв С. О.), якому я 21.05.2009 р. направив скаргу в порядку статті 110 КПК України на дії Київського РВ Донецького МУ в Донецькій області підстав для скасування прийнятого рішення не знайшов (лист від 12.06.2009 р. № 473/166ж09). Однак зізнався, що були виявлені порушення закону працівниками міліції. Однак їх не було покарано.

·         Генеральний прокурор України Медьведько О. І., до якого я неодноразово звертався із скаргами на протиправні дії правоохоронців, мої скарги «за належністю» спрямовує для перевірки в Донецьку обласну прокуратуру, на яку я скаржуся. Прокуратура також не бачить складу злочину. Круг замкнувся!    
     Прихожу до висновку, що протиправні дії прокуратури просто неможливо оскаржити у нашій Державі.

·         Прокуратура Донецької області вперто не бачить складу злочину плагіаторки Бугайової Т. І., Донецького видавництва «БАО» та їх покровителів.  
   Мимоволі виникає підозра, що, можливо, покровителі – це окремі прокурори Донецької прокуратури?

·         Начальник управління нагляду прокуратури Донецької області Панасовсь-
кий О. у листі від 25.06.09 № 4/2/1-3427-09 повідомив, що «рішення про відмову в порушенні кримінальної справи прийняті передчасно, без достатніх підстав, в зв’язку з чим 18.06.09 скасовані прокуратурою області, матеріали направлені для об’єднання в одне провадження до Київського РВ м. Донецька з наданням відповідних вказівок». Обіцяли про результати додаткової перевірки та прийняте рішення повідомити.    
     Однак уже минуло знову понад 3,5 місяці – і ніякої відповіді.      
     Тому хочу Вас запитати і отримати відповідь:  «Чому головний контролюючий орган України допускає такі кричущі порушення, сприяє міліцейському свавіллю?  Хто цьому нарешті покладе край?

Тепер – за роботу СУДУ.

·         Старобешівський районний суд, куди я звернувся із скаргою від 03.04.2009 р. на постанову Старобешівського РВ міліції про відмову в порушенні кримінальної справи, вислав мені Постанову із затримкою щонайменше три місяці. Це при тому, що я разом із заявою вислав поштові марки для відповіді рекомендованим листом на суму 3,50 грн. Заява моя, звичайно ж, і на цей раз залишилась без задоволення.      
     Однак і вона була вислана мені лише після моєї скарги у Верховний суд України. Напевно, що постанова суду фальсифікована (маю докази).

·         Верховний суд України. Туди я направив скаргу 06.08.2009 року на бездіяльність Старобешівського районного суду, який уперто не розглядав моєї скарги. Верховний суд переслав мою заяву разом з усіма моїми додатками «за належністю» (!) Старобешівському районному суду. Просив «про результати розгляду повідомити заявнику».
     І як тут не згадати слів із геніальної байки Крилова: «І щуку кинули у річку!».
Я жаліюсь на протиправні дії районного суду у Верховний суд України, а звідти – усі мої матеріали відправляють у цей же суд. Не вимагаючи навіть ніякої відповіді для контролю! Підписала цей лист за № 5-6647сі09 від 21.08.2009 року заступник начальника управління Смородінова Т. В.           
    То хіба можна чекати іншої роботи наших судів, якщо так працює головний суд Держави?  У народі ж бо не випадково кажуть: який пастух, такі й вівці!

Звертався я і до УПОВНОВАЖЕНОГО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ.

Звідти відповіли, що це не їхня компетенція перевіряти рішення правоохоронних органів.

            То до кого тепер мені, громадянину України, звертатися за захистом своїх прав?

Чи в Україні правоохоронні органи тепер захищають тільки невелику кучку
багатіїв, які встигли накрасти на мільярди (ой, вибачте, – «наприхватизувати») народного (тобто і моїх батьків, і мого, і моїх дітей) добра?  Та й вашого також!

            ТАК!, залишився ще ГАРАНТ Конституції Президент Ющенко, який нещодавно у Львові заявив, що розвиток української літератури – це основний пріоритет держави. Однак, правоохоронці цього не почули!!!

            Є надія на міжнародні організації та суди, однак мені, як громадянину України,
не хочеться підривати імідж своєї Держави через злочинні дії її окремих представників у
погонах!

Заради престижу нашої Держави, заради літераторів України – покарайте плагіаторів та видавців, які знаючи про злочин – продовжують його коїти. Викрийте того негідника в великих погонах, хто робить бізнес на цій простенькій справі. Адже достатньо відкрити мою книгу і книги плагіаторки Бугайової, щоб знайти злодія і його покровителів.

            Надіюсь, що СБ України проведе дослідчу перевірку, надасть відповідь без нагадування, а до справи будуть залучені відповідні компетентні органи і кваліфіковані
фахівці.

            З повагою автор                                                                                         П. А. Кравчук

            1 жовтня 2009 р.