Відкритий лист Президенту України (продовження) - 13 Вересня 2010 - Персональний сайт Кравчука Петра Авксентійовича
Субота, 10.12.2016, 06:01
Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід

Персональний сайт Петра Кравчука

~
Меню сайта
Категорії розділу
Із життя [10]Кримінал [11]
Довідка-рахунок

  • Довідка рахунок за спеціальною ціною
  • Довідка рахунок на легкові автомобілі
  • Довідка рахунок на мотоцикли та мопеди
  • Довідка рахунок на вантажні автомобілі
  • Довідка рахунок на причепи
  • Опитування
    Будівництво дамби в смт. Любешів на р. Стохід є:
    Всього відповідей: 302
    Статистика
    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    ПОГОДА
    Друзі сайту
  • Вікіпедія
  • Відкрита Україна
  • Русская энциклопедия "Традиция"
  • Газета "Волинь"
  • "Віче" - Волинський тижневик
  • "Вісник" - Український тижневик
  • Сайт "Поетичні Майстерні"
  • Сайт "Анумо знову віршувать"
  • Банкрутство
  • RSS
    Головна » 2010 » Вересень » 13 » Відкритий лист Президенту України (продовження)
    23:10
    Відкритий лист Президенту України (продовження)
    ПРО ПЛАГІАТ КАНДИДАТА ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК 
    ТА БЕЗЧЕСТЯ ДОНЕЦЬКИХ ПРАВООХОРОНЦІВ
    Продовження
       

    10. Оскільки зазначене в п. 9 може свідчити про скоєння тяжких злочинів групою посадових осіб (суддею Сазоновою М. Г., секретарем Гончаровою Н. М., прокурором Стеблевською В. М.), за які відповідальність передбачена, як мінімум трьома статтями Кримінального кодексу України, тому я направив до Генеральної прокуратури України «Заяву (повідомлення) про скоєння злочинів, передбачених ст. 364, 366, 375 Кримінального кодексу України від 03 жовтня 2009 року».

     Генеральна прокуратура отримала мою заяву 12 жовтня 2009 року й переслала її для організації перевірки та прийняття рішення Прокуратурі Донецької області. Минуло п’ять (!) місяців, а відповіді від Прокуратури Донецької області  не було.

    Тому 27 квітня 2010 року я написав повторну скаргу в Генеральну прокуратуру. Генпрокуратура цю заяву чомусь знову переслала в Прокуратуру Донецької області. Відповіді знову не було.

    Не дали позитивних наслідків ні скарги у Вищу раду юстиції (голова В. М. Колесниченко), ні у Кваліфікаційну комісію суддів загальних судів Донецького апеляційного округу (в. о. Н. С. Краснощокова). Вони відбулися відписками й повернули мої скарги!?

    Змушений був писати ще скаргу в Антикорупційний комітет при Президентові України.

    Нарешті, (через 8,5 місяців після отримання моєї першої скарги Генеральною прокуратурою!) отримав лист від заступника прокурора донецької обласної прокуратури В. Коршикова, датований 25.06.2010 року. У ньому він повідомляє, що «за наслідками розгляду зазначеної заяви 21.12.2009 року прокуратурою Старобешівського району прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, про що Вам також повідомлялось в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством». Далі прокурор В. Коршиков порадив: «Таким чином, з метою отримання копії відповіді та постанови про відмову в порушенні кримінальної справи Вам необхідно звернутися до прокуратури Старобешівського району».

    Насправді даної постанови я не отримував. А чому її від мене знову приховують – не знаю. Але вважаю, що бояться відповідальності – бо в законний спосіб вона не винесена.

    Тож, шановний Президенте України, у цій,  конкретній моїй ситуації, прошу Вас порадити, як у нашій державі отримати копію постанови, яку Старобешівська районна прокуратура була зобов'язана надіслати мені ще дев'ять місяців тому, тобто відразу після її прийняття, а суди змусити діяти відповідно до Закону?  Не писати ж мені скаргу на українських міліціонерів, прокурорів, суддів в Організацію Об’єднаних націй, у Раду Європи чи Президентам провідних держав світу?

    Тоді, шановний Президенте, може приймете мою пораду: підшукайте прокурорам та суддям, які нехтують своїми обов’язками, дорученнями Вашої адміністрації і тим самим – зневажають громадян України та підривають авторитет правоохоронних органів, менш відповідальну ділянку роботи. Потрібно ж колись починати наводити порядок у власній державі!

    На жаль, на власному досвіді переконався, що порушення прав громадян України працівниками правоохоронних органів, у тому числі органом, який зобов’язаний їх контролювати – прокуратурою (навіть генеральною!) – стало звичним явищем в Україні.  Доки це ще буде тривати в нашій Державі?

    11. Ворошиловський районний суд міста Донецька (голова суду Л. І. Лівочка).

    Так як розслідування кримінальної справи блокувалося, то вирішив захистити свої авторські права у порядку цивільного судочинства. Тому у Ворошиловський районний суд міста Донецька відіслав «Позовну заяву про поновлення порушених авторських прав, припинення дій, що порушують авторське право та стягнення компенсації і моральної шкоди від 25 серпня 2009 року».

    Суд отримав заяву 4 вересня 2009 року. Прийняв до провадження (т. я. не надходило жодних претензій). Однак до розгляду приступив лише після моєї скарги до Верховного суду України. Голова суду Л. І. Лівочка в листі повідомила, що розгляд справи відбудеться 2 грудня, а лист я отримав уже після цієї дати – 5 грудня. Отже, грубе порушення ЦПК Украхїни лише підтверджує не зацікавленість і цього суду в законному розгляді справи.

    Розгляд моєї справи № 2-558/10 затягувався й надалі. Минуло 9 місяців, а рішення я не знав. Тому довелося писати повторну скаргу до Верховного суду України від 28 травня 2010 року. Лише після цього отримав Ухвалу суду від 18 травня 2010 року. У супровідному листі судді Л. Переверзевої стояла дата 18 травня.

    Як згодом з’ясувалося, лист із копією вказаної Ухвали (згідно відмітки в журналі вихідної кореспонденції) відправлено мені 21.05.2010 року. Однак фактично листа було відправлено 04.06.10. Тобто Ухвалу у Ворошиловському районному суді чомусь спеціально затримали аж на 18 днів! Упевнений, що й це трапилося не випадково.

    Суддя Переверзева Л. І., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу № 2‑558/10 без моєї участі, постановила залишити мою Позовну заяву без розгляду з надуманих причин. Неправомірно мотивувала це тим, що не вказані адреси художника О. Перепелиці і перекладача І. Данилюка та не надані для експертизи книги Т. Бугайової. І це було заявлено через дев'ять (!) місяців після прийняття моєї заяви до провадження.

    Але ж заява була прийнята судом до провадження без будь-яких зауважень!?

    Так як видавництво «БАО» та Т. Бугайова на мою письмову вимогу надати мені для суду адреси Данилюка і Перепелиці не відповіли на мій лист, то у Позовній заяві було вказано, що місце проживання перекладача і художника мені не відомі; тому клопотав суд витребувати їх у видавництві «БАО» (адже вони працювали над книгою і у видавництві були їхні адреси).

    Книг (плагіату) у мене не було. Проігнорували мою письмову вимогу про надання цих книг для суду і відповідачі «БАО» та Т. Бугайова. Тому в Позовній заяві клопотав суд витребувати книги у Т. Бугайової або у видавництві «БАО».

    Третя причина відмови нібито у Позовній заяві вказана неправильна адреса відповідача ТОВ  виробничо-комерційна фірма «БАО» (цитую дослівно Ухвалу): «Також, згідно відповіді на телеграму від 16 квітня 2010 року, яка спрямовувалася відповідачу ТОВ Виробничо-комерційна фірма „БАО" за адресою, вказаною позивачем в заяві - м. Донецьк, вулиця Артема, 90 - такої установи немає за вищевказаною адресою.».  Однак у Позовній заяві місцезнаходження «БАО» (юридична адреса: 83050, м. Донецьк, Ворошиловський р-н, вул. Артема, б. 90) указано відповідно до ст. 93 «Місцезнаходження юридичної особи» ЦПК України та ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" від 15.05.03 р. № 755-IV, тобто місцезнаходження вказано правомірно та достовірно.

    Отже, напрошується однозначний висновок, що суддя  Переверзева Л. І. дану постанову прийняла неправомірно, можливо, навіть спеціально її фальсифікувала.

    Звичайно, що я не погодився з Ухвалою суду.

    В Ухвалі суду було роз’яснення, що (подаю дослівно): «Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області. Заяву про апеляційне оскарження має бути подана протягом п'яти днів із дня отримання ухвали, а апеляційна скарга має бути подана протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.»

    У строки, визначені в Ухвалі суду, я вислав рекомендованими листами заяву про наміри оскаржити постанову та скаргу із клопотанням про відновлення строків. Адже строки, завдяки неправомірним діям суду, минули на момент отримання листа. Що це зроблено навмисне свідчить і цитата роз’яснення приведена вище – де суддя Переверзева Л. І. перекрутила норми закону, чим сама порушила закон. Як докази – маю поштові квитанції та рекомендовані повідомлення з датою отримання їх судом.

    12. Апеляційний суд Донецької області.

    Мою Апеляційну скаргу на ухвалу Ворошиловського районного суду м. Донецьк від 19 червня Апеляційний суд отримав ще 25 червня 2010 року. Однак до цього часу мене належним чином не повідомлено про результати розгляду цієї скарги.

    Так як минули строки розгляду, то довелося знову писати Скаргу від 17 серпня 2010 року голові Апеляційного суду Донецької області та Голові Верховного суду України з вимогою повідомити про результати розгляду моєї скарги. Верховний суд отримав лист зі скаргою 25 серпня 2010 року.

    Апеляційний суд, напевно, не хоче отримувати мого рекомендованого листа з рекомендованим повідомленням про вручення (адже я досі не отримав повідомлення про вручення).

    До цього часу не отримав відповіді ні від Донецького апеляційного суду, ні від Верховного суду.

    Цей список зловживань можу продовжити. Та сукупність приведеного вже й так свідчить про організовану протидію у розкритті злочину та на посадові злочини.

    На щастя, нещодавно в цій історії порадувала Прокуратура Волинської області, зокрема, принципова позиція заступника прокурора області В. Й. Куренди. Після того, як на ринку у себе в Любешові я купив другий плагіат Т. Бугайової – книгу «Рекорди географії. Таємниці планети Земля» (це був український переклад моєї книги), то написав у Любешівський районний відділ міліції Волинської області «Заяву про скоєння злочину у сфері охорони прав на об’єкт інтелектуальної власності (ст. 176 КК України)». Експертний висновок підтвердив наявність плагіату. Тому Куренда В. Й. за фактом порушення моїх авторських прав на книгу «Географический калейдоскоп» прийняв «Постанову про порушення кримінальної справи від 3 червня 2010 року» за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 176 КК України.

    Однак волинських правоохоронців засипають скаргами на нібито неправомірні їхні дії та вимагають закрити кримінальну справу…

    Вашу відповідь прошу направити мені у визначений законом термін за адресою: 44200 Волинська обл., смт. Любешів, вул Чкалова, 23.

    Для всіх читачів цього листа є додаткова інформація на моєму персональному сайті http://kravchuk.ucoz.com. Написати мені можна на адресу: kravchuk_petro@ukr.net або на стрінці мого сайту: http://kravchuk.ucoz.com/gb.

     

    З повагою                 Петро КРАВЧУК

    12 вересня 2010 р.

    (на початок)


    Категорія: Кримінал | Переглядів: 1188 | Додав: P_Kravchuk | Теги: Родинс, Тайны материков и океанов, плагіат, Рекорди географії, Географический калейдоскоп, Донецький інститут, Бугайова Тетяна Іванівна, Петро Кравчук | Рейтинг: 5.0/11
    Всього коментарів: 0
    Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
    [ Реєстрація | Вхід ]